Євген Іванов — айтішник з Харківщини. Він не уявляє життя без програмування. Розвиваючись в улюбленій справі, наш герой успішно пройшов співбесіду до американського техгіганта Amazon. І переїхав жити та працювати до Канади. Через які випробування пройшов Євген, читайте в нашому матеріалі.

«Не розумів, чого можу досягти в компанії через 3 роки. Не +10% до зарплати, а якісно»

Наш герой народився в Харківській області. Йому 34 роки. Усвідомлене життя Євгена пов’язане з Києвом: саме тут він з 9 класу навчався в фізико–математичному ліцеї. 

«Програмуванням захопився, ще коли мені батько комп’ютер купив. А після фізмату пішов на радіофізичний факультет університету ім. Т. Шевченка».

Євген згадує, як на старших курсах пішов працювати мерчендайзером і  продавав пельмені. «Торгівля була нормальною, міг будувати кар’єру в продажах», — з посмішкою каже наш герой. Першу роботу знайшов через соцмережі, які тоді ще були в зародку. Він створив профіль, а вже наступного дня отримав пропозицію по роботі.

«Пішов працювати під час навчання, по заробітках було нормально. Працював з 1С в компанії Zeppelin».

Додає, що зарплатня тоді була 2 000 — 2 500 грн. Але коли почав брати замовлення на аутсорсі, то грошей стало більше. В 2009 році Євген закінчив університет і на гроші від програмування купив собі б/у автівку — Mitsubishi Lancer.

«Про покупку нерухомості в Києві було рано думати, але на життя грошей вистачало».

Поступово наш герой почав будувати кар’єру в IT: працював на позиції Team Lead, потім менеджером, керував 3–ма командами. В 2013–14 роках Євген перестав програмувати в 1С і зосередився на менеджерських функіцях. Всі його проєкти були місцевими і це створювало певні обмеження в кар’єрі.

«Не так вже очевидно куди я міг піти далі. Вибір цікавих компаній невеликий: люди сидять на своїх місцях і нікуди не рухаються».

Айтішник не розумів, чого він може досягти в компанії через 3 роки. «Не +10% до зарплати, а якісно. Я не був конкурентним на ринку», — уточнює співрозмовник.

До того ж, в пам’яті були свіжі спогади про скачки гривні. Коли в 2014 році курс долара був 8 грн, а потім перевалив за 20 грн. «Нам пояснили: якщо ви працюєте в локальному бізнесі, то ваші зарплати мають обмеження. Хоча керівництво і намагалося їх завжди підіймати».

«З менеджера став джуніором на випробувальному терміні»

Євген каже, що його близькі друзі переїздили працювати в інші країни. Так він сам почав про це задумуватися. У 2018 році наш герой знову повернувся до програмування, обравши Java як основну мову. Довелося все починати з нуля: айтішник став джуніором.

«Ти не можеш прийти і сказати, що за 3 місяці розберешся та зможеш нормально програмувати».

Він пішов на вечірні курси до IT–компанії EPAM. Згадує, як перші 3 місяці мав зарплатню в $500 і при цьому мав оплачувати свій ФОП. Сміється, що був тоді не просто джуном, а джуніором на випробувальному терміні. Після цього почав працювати в компанії SPD–Ukraine, де заробляв більше.

«Я трохи почав розв’язувати задачі по алгоритмам. Можливо, я і бачив себе в Amazon, тому що 2 друга перейшли туди. Мені стало зрозуміло, що можна потрапити до компанії».

Влітку 2019 року в кар’єрі Євгена з’явилася компанія Six Systems. Це була продуктова компанія, в якій айтішник навчився працювати з платіжними системами. Паралельно наш герой цікавився заходами з найму великих компаній. Одного разу друг розповів, що Amazon шукає людей в Україні.

«Я знайшов менеджера, який оранізовував hiring event і сказав, що хочу взяти в ньому участь».

Євгену вислали завдання. Перший етап — вирішення задач за 90 хвилин, які мають пройти всі тести. Айтішник тиждень готувався до випробування, проходячи спеціальні тренажери, в яких не можна було користуватися ні Google, ні калькулятором.

«Я вирішив задачі, відправив і отримав в листопаді запрошення на співбесіду. Мав місяць на підготовку, присвячував цьому всі вихідні».

Пригадує, що дружина взяла на себе весь час з дитиною, аби чоловік міг зосередитися на майбутній зустрічі. Каже, що знав важливі для Amazon питання. Серед них — підхід до робочих ситуацій з точки зору їх вирішення, чи перекладання відповідальності або чи повністю задовольняються потреби користувачів.

«Вони не просто хочуть почути згоду, але і розповідь про конкретні випадки, де ти проявив себе. Головне — не розгубитися під час відповідей».

Тоді представники компанії приїздили до України. Вони сказали, що їхня мета — не когось відсіяти, а навпаки — набрати якнайбільше людей. «Ми мали бути краще, ніж середній рівень в Amazon. Хоча важко сказати, як вони його визначають», — додає співрозмовник. Брали тих, хто перевищив цю відмітку.

«Рекрутерка запитала: як мені досвід інтерв’ю? Подумав, що збирають фідбек, і я не пройшов»

Євген мав чотири інтерв’ю по годині кожне. Співбесіда була цікавою, каже наш герой.

«Коли перші 15 хвилин стресу минули, ти працюєш над задачами й отримуєш від інтерв’ю задоволення».

Хоча після нього айтішник аналізував і згадував на які питання не відповів. Через тиждень зателефонувала рекрутер. І запитала як йому досвід цього інтерв’ю. «Не пройшов, збирають фідбек», подумав Євген. Відповів, що йому сподобалося.

«Якщо вам сподобалося, ми раді запропонувати вам роботу. Запитали, куди б я хотів переїхати».

Була варіанти з Бельгією, Німеччиною, Ірландією, Британією, Канадою, США. Скрізь, де є офіс Amazon. Євген каже, що про Америку тоді не думав, тому що туди складніше зробити візу.

«Ми обирали серед англомовних країн. До Німеччини не захотів, бо додатково потрібно було б вчити німецьку, а справ і так вистачало».

Додає, що дружина — бухгалтер. І при пошуку роботи важливо знати місцеву мову. Родина обрала Канаду. Релокацією займалася компанія. Якщо говорити спрощено, то виписується спеціальний документ, в якому говориться, що потрібний співробітник, якого немає на місцевому ринку. І його потрібно перевезти.

«По плану ми мали переїхати в липні 2020 року. А зробили це в грудні, через коронавірус».

Айтішник розповів, що підготовка і оформлення документів і без пандемії займає 7 місяців. Фактично спеціаліст рік працював «на валізах». Але вийшло непогано, підсумовує Євген.

«Одного разу за ксерокс і скани документів для релокації заплатив 200 грн»

Переїзд до іншої країни — це не так просто, як може здатися збоку. Там потрібно шукати житло, садочки дорогі й ціни інші, каже співрозмовник.

«Починаєш робити документи. До роботи завжди щось ксериш чи друкуєш. Так було 1–1,5 місяці».

Наприклад, потрібні відгуки з попередніх місць роботи. А там відповідають — напиши, а ми підпишемо. «Сидиш і згадуєш для кожної компанії так звані референс-листи», каже Євген.

Або ж коли наш герой вирішив відразу зробити оцінку дипломів за міжнародними стандартами. Айтішник мав дублікат диплому з помилками, тому почав його змінювати. Почав весною — закінчив восени, поки бігав між архівами.

«Відчуття ейфорії швидко проходить, коли починаєш збирати документи. Одного разу за ксерокс і скани заплатив 200 грн».

З березня 2020 року родина почала чекати свіжих новин з Канади. Відчуття нового дещо «змазалося», констатує Євген. Проте коли поставили візу, то відразу збадьорюєшся. «Amazon наймає людей, які збирають твої речі та кораблем та літаком відправляють до іншої країни: і диван, і ліжко, і т. д.», пояснив співрозмовник.

В Україні залишився будинок, в якому сьогодні живуть батьки. Перший місяць в Канаді компанія наймала квартиру, доки українська родина підшуковувала собі постійне житло. 

«Перші 2 тижні що відрізняється, так це розетки, трішки інший формат духовки і щоночі чути звуки сирен швидких чи пожежних машин».

Євген почав працювати віддалено. Йому надіслали робочі ноутбук та навушники, він знайшов інструкції та під’єднався до робочої системи. Каже, що відчуття були дещо стресовими, та як не було розуміння наскільки можна влитися в нову команду. 

Крім цього потрібно було знайти постійне житло та оформити документи в банку. «Для дружини був певний стрес вийти в магазин через англійську мову», розповів наш герой.

«Дитині 4 роки. Приходимо на майданчик і кажемо йому піти погуляти з ровесниками. А він не хоче через мовний бар’єр».

Але через два місяці 4–річний хлопчик так адаптувався, що у нього і вимова краща, і речення складніші, ніж в дорослих. 

«В команді немає бізнес-аналітиків чи тестерів. Розробник тут відповідає за все»

Сьогодні Євген працює в ритейл-частині Amazon. Він займається платіжними системами для мексиканського ринку. В цьому напрямку існує 3 команди — Сіетлі, Ванкувері та Мексиці. 

«Розробник тут відповідає за все. Ти дивишся вимоги. Якщо потрібно, то висуваєш свої пропозиції».

Додає, що в команді немає бізнес-аналітиків чи тестерів. Є просто інженери. В українській розробці в командах є бізнес-аналітики, згадує айтішник. І коли виникають питання по проєкту, то він їх вирішує. А тут ти сам покращуєш свою роботу і маєш більше відповідальності, підсумовує Євген. У команді українця працює 7 людей, а всього в офісі у Ванкувері їх тисячі, каже співрозмовник. 

Вакцинуватися програмісту з родиною вдалося в травні–червні минулого року. Каже, що цим повністю займається держава. Вся взаємодія з нею відбувається через зручні вебсайти, ділиться враженнями Євген. 

«Центр вакцинації розгорнули прямо на парковці. Прийшла наша черга — ми приїхали, і вакцинувалися. Заохочують вакцинуватися всіх».

Бустерну дозу з родиною ще не робив, але планує.

З тими людьми, з якими айтішник спілкується по роботі, українців мало. В основному трапляються індійські та китайські прізвища, говорить наш герой.

Раз в пів року проходить така процедура, як збір фідбеків. Коли колеги висловлюють про тебе сформовану думку. У Євгена поки що не було цього, тому що перший рік пішов на адаптацію. 

«В середньому тут все дорожче. Зарплати, у порівнянні з Україною, здаються величезними. Але витрачається також більше: наприклад, садочок $900/місяць».

Речі, які подобаються Євгену в Канаді — легкий трафік, в якому 50 км/год — це середня швидкість. Крім цього, подобаються державні сервіси, коли не потрібно ні за чим їздити. Наприклад, медичну картку і місцевий ІНП вислали поштою.

«По комфорту ми точно виграли і нам подобається. Далеко по Канаді, поки що, не їздили. Бували в горах і каталися на лижах в минулому місяці. 30–40 хвилин дороги і ти вже на мальовничому озері». 

джерело