Нещодавно вийшов фільм про музей ракетних військ стратегічного призначення. Я відвідувала цей музей двічі, коли жила в Одесі: заглядала в шахту, натискала кнопку в бункері, дивилась на грандіозні машини, які вже ніколи не рушать з місця. На території музею також є ракета SS-18, так звана “Сатана”: двох таких ракет могло б вистачити, щоб стерти з лиця Землі державу розміром з Польщу. В СРСР таких вундервафлей було тисячі. Метафора про Зірку Смерті з “Зоряних війн” була не зовсім метафорою. Імперія Зла, яка займала шосту частину суші, справді могла знищити цілу планету за допомогою свого арсеналу. На щастя, цього не сталось, “Сатана” стала музейним експонатом. А у спадок від імперії ми отримали величезну космічну індустрію, яка втратила головного замовника – а також фінансування та здебільшого мету існування. Світ змінився, а тисячі талановитих інженерів, вчених та конструкторів залишились без роботи.

Попри десятиріччя поганого менеджменту та масової міграції, нам все ще є чим похвалитись, але з 2013 року повільний занепад космічної індустрії перетворився на вільне падіння – адже велика частина проектів, що залишались в роботі, залежали від співпраці з Роскосмосом. У 2020 році ми опинились в точці, коли потрібно було терміново робити щось сміливе та ризикове, щоб застрибнути в останній вагон нового етапу космічних перегонів. Як українській космічній індустрії стати частиною глобальної space tech екосистеми, якщо нікому більше не потрібна “Сатана”? На мою думку, єдиний шанс – це стартапи.

Бути space tech стартапом важко навіть якщо ви з “золотого мільярду”. Вхідний бар’єр височезний: потрібно багато грошей, знань та часу, щоб створити хоча б перший прототип. В умовах вічної невизначеності української економіки команда має бути дуже впертою, щоб на черговому віражі не кинути свою справу. Коли у лютому 2020 ми почали обговорювати програму ДКАУ для космічних стартапів, я боялась декількох речей:

• Нам ніхто не дасть цим займатись, адже космічна індустрія – це самі держтаємниці, куди там стартаперам
• До нашої програми ніхто не долучиться, космічних стартаперів за межами США не існує
• Якщо я знайду стартапи, то їх точно ніхто не профінансує

Держтаємниць я перестала боятись у перший місяць карантину, коли ми перейшли в онлайн та успішно провели декілька космічних воркшопів. Дивлячись на те, як активно люди реєструються на наші івенти та беруть участь в обговореннях, ми вирішили провести розвідку боєм та оголосити набір у преакселераційну програму для стартапів на ранній стадії. Я спроектувала програму так, щоб комфортно працювати з 15 стартапами, але була морально готова отримати 10 заявок. За 2 тижні набору до нас надійшло 47 заявок, і це без жодного візиту в деканати або на підприємства. Асоціація “Космос” зробила розсилку по своїм учасникам, ми написали декілька постів, вийшла пара публікацій, але нас просто завалило листами. І тоді я зовсім забула про свої страхи: адже в державі, де у кожному універі є група відчайдухів, що будує власну ракету або кубсат, ніколи не буде проблем із космічними стартапами.

Відбір був найважчою частиною процесу. Ми зробили анкету так, щоб вже на першому етапі відсіяти технічно неграмотних людей або таких, хто не готовий вчитись. Усіх, хто пройшов першу ступінь, потрібно було запросити на Zoom-інтерв’ю: розпитати про продукт, бізнес план та команду. З тих, хто добре себе покаже на інтерв’ю та доведе, що має сталу ідею та команду, яка здатна працювати, треба було обрати проекти, які відповідають стратегічним цілям агентства, а саме: розвиток екосистеми та спільноти, підтримка інновацій, незалежний доступ в космос та відкритість до партнерства. Це неабиякий набір обмежень, але навіть після жорсткої фільтрації ми мали більше 30 стартапів – дуже багато для преакселераційного формату. Тому ми з Андрієм Музиченко, інженером та переможцем NASA Space Apps, вирішили залишити ті команди, які мають не просто технологію або патент, а ідею продукта – і хоча б приблизне розуміння, кому і як цей продукт продавати. Решту команд ми запросили спробувати свої сили ще раз в осінньому відборі, який відбудеться в вересні.

То ж, хто увійшов у перший набір преакселератору Yangel Big Bang? 

• 5 команд, які створюють ракети або платформи для запуску
• 4 команди, що розробляють кубсати, наносати та інші супутникові системи
• 5 команд, які займаються робототехнікою або створюють пристрої для вирішення задач на Землі та в космосі
• 5 команд, які допомагають розвитку екосистеми та професійної спільноти

Команди, що успішно пройдуть 4-тижневу преакселерацію та знайдуть ринкову нішу для своїх продуктів, покажуть свої презентації на демо-дні 7 липня. Найперспективніші з них отримають запрошення в акселератор, який (сподіваюсь) проходитиме вже офлайн протягом 3 місяців в Києві. Це нова та захоплююча історія, в якій для мене наразі дуже багато невизначеності, але я точно знаю, що у нас вже є декілька зацікавлених інвесторів, які готові познайомитись зі стартапами на стадії MVP. Завдяки Yangel Big Bang наші команди остаточно визначаться з продуктом, цільовою аудиторією та бізнес-моделлю, а під час акселерації зможуть допрацювати прототип та підготуватись до фінансування.

Зараз ми закінчимо перший трек преакселератору, проведемо ще декілька цікавих воркшопів та у вересні оголосимо другий набір. Вже відомо, що він буде фокусуватись на data science, AI та машинному зорі. Ми забезпечимо доступ до космічних даних, з якими працює агентство, та дамо нашим стартаперам попрацювати з реальними задачами, які потребують нових підходів та технологій. До 12 команд з обох преакселераційних треків зможуть продовжити роботу в акселераторі. 

Якщо хочете слідкувати за тим, як ростуть і розвиваються космічні проекти, можна підписатись на сторінки та канали акселератора та ДКАУ:

https://www.youtube.com/channel/UCNCMMlzz2SumQ8v8AWS27yg/

Ua_space_agency

Якщо ви маєте космічний стартап, хочете стати ментором або партнером акселераційної програми, пишіть мені або реєструйтесь через наш бот.