Наступною була презентація тезки попереднього доповідача, Владіслава Остапенко на тему “Хто тут хазяїн”, яку він присвятив висвітленню теми розподілу часток і контролю над проектом. 

Перш за все варто розуміти про фундаментальну різницю між стратегічним та портфельним інвестором, які накладають відбиток на все, в тому числі і на відношенні до контролю над проектом. Отож, портфельні інвестори інвестують у багато різних галузей, цікавляться. насамперед, IRR і зрозумілою стратегією виходу. Стратегічні зосереджуються на 1-2 галузях, їх цікавить зростання вартості бізнесу та зростання прибутковості/обсягів бізнесу. 

Так само відрізняються і цінності, які вносять у проект ці типи інвесторів. Портфельні – насамперед, привносять капітал. Стратегічні – технології, досвід, практики.

Власне, хоча контроль потрібен обом типам інвесторів для захисту від ризиків і свободі у прийнятті рішень, якщо щось піде не так, але стратегічні інвестори зацікавлені ще й у консолідації фінансових результатів у звітності.

Якщо ж говорити про методи контролю, то їх два – юридичний і фінансовий. Якщо говорити про юридичний метод контролю, то можна зазначити різницю у правах між різними частками у капіталі, додаткові угоди з партнерами, в яких можуть прописуватися певні специфічні умови, та, зазвичай, присутність у Раді директорів чи Наглядовій раді. З фінансами все набагато простіше – оплата траншами суми, яка була обумлена в залежності від виконання фінансових результатів, а також кредити замість акціонерного капіталу.

Де, в чому і з ким шукати точок збігу? Варто замислюватися над співпрацею з портфельним інвесторов, якщо:

підприємець бачить свій власний основний прибуток при виході з бізнесу;

є можливість профінансувати частину бізнесу самостійно, розділивши таким чином фінансові ризики;

є попередній досвід роботи з партнерами;

є досвід роботи у цій галузі.

На відміну від портфельних інвесторів стратегічні інвестори цікаві підприємцям, які:

готові бути міноритарним партнером;

є бажання лишити частку бізнесу у спадок дітям чи онукам;

є готовність передати у майбутньому управління найманим менеджерам;

мають цінність “бізнесу, як дитини”.

Насамкінець пам’ятайте просту істину: краще мати невеликий шматок чогось великого, аніж великий шматок чогось маленького.

І остання порада – не витрачайте забагато часу на переговори про ціну та частку. А також пам’ятайте про те, що ви також можете запропонувати інвестору опціон замість значної частки бізнесу.